Українські казки для дітей

Бузина і шовковиця, поля з соняшниками і кукурудзою… Дєдушкін горище з цибулею, хліб з сіллю і оливою, скриня з бабусиними рушниками та старовинними фотографіями, шулики з маком, напівдикі кошенята під плитою і тепла грубка. Що ще потрібно для щасливого дитинства?

Головні героїні казок — Валечка і Надечка. Місце дій — Драбівський район, Черкаська область, Україна.

На канікули до дідуся

Одного разу, на початку літа, мама запропонувала маленьким Вале і Наді поїхати в гості до дідуся на цілий місяць! Дівчатка так сильно зраділи! Вони дуже скучили по дідові Антону.

Біля похиленого колодязя, з найчистішої крижаною водою з солодким присмаком, він зловив їх в свої теплі щирі обійми.

Дідусь, дідусь! — раділи вони.

Дорогі мої, онучки! — по зморшкуватих дідовим щоках текли сльози щастя.

Так і приїхали наші дівчатка в дідову садибу. Мама погостила деньок і вирушила назад до міста. Надечка і Валечка розглядали прилеглі околиці. З їх останнього візиту мало що змінилося, але діткам завжди все здається більшим, гарнішим і незвичніше, ніж є насправді. Або як здається всім дорослим…

Цегляний одноповерховий дідусів будинок з дерев'яною верандою… паркану немає, та він і не потрібен — всі один одного знають і друзі. Праворуч від будинку росте дідусів тютюн, цілих три дерева з шовковицею, дика груша, є призьба зі старих колод і стовбурів. Зліва від хати сарайчик з поросятами, курник. Позаду дідусь сіє пшеницю. За пшеницею дика алея з неглибоким і тонким струмком. Тут завжди сила-силенна комарів, жаб і жаб. І навіть трохи страшнувато…

У самому будинку нашим дівчаткам було теж дуже цікаво! Під верандою холодний-холодний погріб з соліннями і варенням. Нагорі залізна плита з газовим балоном. Під нею жили напівдикі кошенята з кішкою. В руки не давалися, так і норовили подряпати!

Далі коридор з кривою саморобної приставними сходами на горище. Потім світлиця з піччю. Тут варто дідова залізне ліжко, письмовий стіл, за яким він дуже красивим і акуратним почерком пише Наді і Вале листи. Чорно-білий старенький телевізор, а на стіні два красивих фотопортрета, які зняли давним-давно!

На печі сплять наші дівчатка. Вони весь вечір по приїзду прибирали з неї пил і стелили перину. Спати на пічці! Про що можна ще мріяти?!

У хаті були ще три кімнати: крихітний комору з скринею з зерном і чомусь дитячими книгами, кімната з лавками по всіх стінах і остання спальня з величезним бабусиним скринею!

Полудень. Спека. Курочки бігають навколо сараю. Дідусь спав у дворі на галявині прямо на траві. Ліг перепочити на обідній сон. Адже рано вставав — о шостій годині ранку. О восьмій уже лягав відпочивати. На селі завжди так!

Великі бабки

А які тут в дедушкином подвір'ї літають бабки! Огроменние! Навіть страшні! Таких ні Валя, ні Надя більше ніде і не бачили.

Дід Антон розповів, що їх називають або «Красуня», «Дід», «Коромисло» або «Лютка». Ох і повеселив дідусь!

Ну дуже великі тут бабки! Величезні-пребольшущіе! Валечка молодшого віку і поменше — їй все здавалося, прилетить така ввечері, схопить її і понесе далеко-далеко до блискучим нічним зіркам і там сховає…

Поле соняшників

Відразу перед дідовій хатою з цегли проста дорога без асфальту, по ній часто їздять вози з кіньми. По інший бік дороги — направо поле з кукурудзою, наліво поле з соняшниками. Нашим дівоньки більше подобалися, звичайно ж, соняшники.

Вони повертаються слідом за сонцем! Це так чудово! У багатьох зростаючих сонечко стільки насіння, що вони не можуть більше тягнутися вгору.

Валечка і Надечка дуже подобалося бігати між соняшниками. А коли вони втомлювалися — відразу є чим підкріпитися. Навіть не дозріли насіння, біленькі, прозорі — дуже і дуже смачні, солодкі, теплі, соковиті!

Чи не малих праць треба докласти, щоб відірвати маленьке сонечко від стебла. Зате можна потім принести його в дідусів двір і на призьбі неспішно лузати зернятко за зернятком.