Бесплатный фрагмент - Вересневі пісні

***

Є край, де гомонить сама луна,

Виблискує, мов дзеркало, відлуння

і відображень відголоски струнні —

Як хвилі золоченого руна.

Скарбниця дорогих самотніх слів,

Розсіяних у місячному полі —

Там час, як плугатар, іде поволі

На дзвін у кузні сивих ковалів

Вогонь надії в кузні не згаса.

Стучать, мов серце, молоти любові

По крапельках роси — відлуннях крові —

То з відображень постає краса.

Ярославна — північна королева

На чужині — усе пустеля, люде,

Серед пісків, а чи серед снігів.

А їй тепер все маритися буде

Весняний дощ

У відбитків підків.

Прийшов, як ходять зими невблаганні,

В кольчузі вояка північний скальд.

Терни з вінця поета у вигнанні

Приніс тобі закоханий Гаральд.

…Літа твої — як квіти на жертовник.

Скінчилось все. Сліпий чернець поклав

На стіл

Твій золочений молитовник —

І мовчки плакав мудрий Ярослав.

***

Солодкий щем — то ностальгія.

Це — не любов, не каяття.

Це той вогонь, що не зігріє.

Він тільки спалює життя.

***

Ти ніж точив.

З-під легкого ножа

Зривалося: чужа,

                           чужа,

                                    чужа.

Переклад з Рудакі

Душа хворіє на розлуку,

Даремну тяготу чекання.

Та від коханого, як радість,

Вона приймає і страждання.

Тебе я згадую при зорях

І шепочу: «Великий Боже,

Мені щаслива і розлука,

Якою ж зустріч бути може…»

***

Краса — то тавро нелюбові,

Жорстоке одвічне тавро.

Спасибі на доброму слові —

Хай буде воно на добро.

Казали: калина красива.

Серед різнокольорних трав

Була вона гарна на диво,

Коли її сум огортав.

Заплаче вона — тихе свято —

Напитися з неї роси.

А ій вже повік не зламати

Закляття цієї краси.

***

Мій дім — як пуп`янок лілеї,

Де оселився ельф малий.

Сонцеволоса Лорелея

співа, де вітроньки гули,