ВСЕ БУЛО, А ЩО СТАНЕ?
Все в житті було :
І щастя.
І зрілість.
І скупість.
І щедрість.
І муки…
І радість безмежна моя.
Та вірна любов незбагненна…
Ніщо вже не вернеш.
Так і не потрібне воно.
Такого життя полотно.
Є діти.
Є внуки.
Є радість безмежна за них.
А те, що пішло…
Не потрібне воно.
Сумного життя полотно.
Майбутне???
Яскраве.
Ігристе.
Корисне.
Надмінно урочисте.
Привабливе.
Яскраве воно.
Воно не прожите…
Воно не зім"яте у пам"яті.
Воно все в моїй голові.
Воно лише яскраве.
Блискуче.
Безхмарне.
В проміннях весняних біжить.
І десь у майбутьне —
Мчить,
Мчить,
Мчить.
18.05.2022 року
ХТО РОЗПОВІСТЬ?
Чи то плач…
А чи то сміх.
Чи далеко до тіх втіх?
Що життя нам подарує?
Чи обніме щиро,
Чи навіть, поцілує?
Світ великий…
Він покаже —
Де зостатись,
А де ні…
Де сховатись?
З ким розлучатись…
А з ким зустрічатись.
І надовго.
В радощах прожити.
Та за справжне життя,
Ангелів просити.
Нам відомо не про все.
Ангел знає.
Так і є.
18.05.2022 року
СОНЕЧКО
Зазернуло сонечко прямо у віконечко.
Промінцями ніжними прибігло у ліжко.
Яскраве і світле, посміхаеться.
Зі мною Олюнею, так вітається.
Зустрічі такої я вже зачекалась.
Бо весна воєна…
І мені дісталась.
Бо ж весна —
Молода.
Красива.
А я давно сива…
Та не почуваю я себе старою.
Бо працюю й досі, як то була молодою.
Дякую.
Дякую я сонечку.
Воно ж завжди звеселяє.
І мені старіти, ще не дозволяє.
24.05.2022 року.
Бесплатный фрагмент закончился.
Купите книгу, чтобы продолжить чтение.