У спекотному степу павуки нерідко плетуть свої воронкоподібні білі липкі мережі прямо перед входом в земляну нору, в якій вони ховаються вдень від палючих сонячних променів. Як тільки в неї потрапляє метелик або коник, або якась інша комаха, павук стрімко вискакує зі свого укриття, накидає на свою жертву липку павутину і швидко загортає її в липкий кокон. Потім він встромляє в жертву гострі щелепи, через які впорскує в неї дуже отруйну рідину.
Ця отрута, як правило, має не тільки нервово-паралітичну дію по відношенню до комах, але й наділена досить високими ферментативними властивостями, що дозволяють у лічені хвилини почати перетравлювати і розчиняти нутрощі спійманої жертви. Через деякий час павук повторно встромляє в жертву свої щелепи і висмоктує розчинені в отруті нутрощі жертви.
Іноді для того, щоб виманити павука з його підземного укриття, я брав паличку і починав нею дуже обережно доторкатися до павутини. Павук, не підозрюючи про небезпеку, вискакував з нори і я його цією ж паличкою разом з павутиною заштовхував у скляну банку, а потім швидко накривав її щільною кришкою, в якій було зроблено кілька невеликих отворів для свіжого повітря. Після цього я міг цілими годинами спостерігати за ним через прозору скляну стінку.
Бесплатный фрагмент закончился.
Купите книгу, чтобы продолжить чтение.