16+
Мама 3.0: хочу i буду!

Бесплатный фрагмент - Мама 3.0: хочу i буду!

Усвідомлене виховання через любов та прийняття

Объем: 184 бумажных стр.

Формат: epub, fb2, pdfRead, mobi

Подробнее

Подяки

Я б не відбулася як мама без величезної підтримки коханого чоловіка та моїх постійних вчителів — Артемка й Тимофійка.


Дякую моїм мамі, бабусі, друзям і близьким за віру й підтримку.


Київській Школі Монтессорі:


— за безперервну роботу з батьками і виховання не лише чудових малюків, а й усвідомлених батьків;


— за знайомство з першим педагогом-монтессорі в нашому житті — Іриною Лебедєвою-Карасик. Вона вклала в нас частинку своєї душі та серця, і ми завжди із вдячністю згадуємо час її роботи з нами й нашими дітьми;


— за те, що познайомила нас із такими чудовими психологами, як Юлія Мальована, Юлія Бойко та Юлія Шевченко. Вони вже кілька років своїми лекціями, семінарами і тренінгами допомагають зрозуміти внутрішній світ — наш і наших дітей.


Дякую Світлані Гончаровій за те, що навчила наповнювати СЕБЕ, планувати час і бути серцем сім'ї.


Дякую Катерині Пилипчук за розуміння, що все, що я роблю, називається усвідомленим батьківством, за віру в мене й надання сил.


Ну і, звичайно, Ірині Запотоцькій — за те, що ця книга побачила світ.


ДЯКУЮ!

Рецензії та відгуки

«Ця книга присвячена темі усвідомленого батьківства як необхідної умови для щасливого зростання й розвитку дитини. І в цьому її найбільша цінність. Адже того, як бути хорошою мамою, не навчають ані в садку, ані у школі, ані навіть у найкращому вищому учбовому закладі. А тому більшість мам має два шляхи реалізації в материнстві: відтворювати досвід своїх матусь-бабусь, покладаючись на їхню думку й поради, або шукати свій секрет успіху в новій для себе ролі мами.


Щодо першого варіанту, то в наш час стрімкої зміни довкілля буває складно, а то й неможливо або недоцільно переносити досвід батьківства попередніх поколінь на сучасних діточок. Я вже не кажу про те, що не так багато молодих мам прагнуть бути у всьому схожими на власних мам. І тоді їм на порятунок прийде книга Альони Попової «Мама 3.0: хочу і буду!».


У своїй книзі автор у живій, іноді іронічній формі, легко й невимушено розповість про власний досвід материнства, підкаже напрямки для подальшого розвитку, освітить основні методики виховання та дасть практичні поради з організації життя, наповнення себе для мами як з дітьми, так і за їхньої відсутності.


І нехай не всі наведені автором методики та рішення застосовуватимуться вами на практиці (адже і ми, і наші діти не схожі один на одного — мої двоє діток, наприклад, не ходять до садочка, виховуються вдома, та й методика Монтессорі в нашій сім'ї не прижилася), проте я щиро вважаю, що будь-яка, навіть досвідчена мама знайде в книзі Альони Попової безліч нових ідей і натхнення для їхньої реалізації».

Ольга Онуфрійчук, редактор порталу Prostobaby.com.ua, мама Насті та Катрусі, 5 і 2 рочки

«Як сказала моя подруга після пологів: «Ніхто не попереджав, що буде так складно». Я також відчула на собі післяпологову депресію, коли дитина кричить цілодобово, а ти від недосипання божеволієш.


Здається, що це не закінчиться ніколи. І тут я згадала, що в мене є чудова мама-консультант Альона Попова. Все те, що написано в цій книзі, вона ось так само з позитивом викладала днями в телефонну слухавку. І, ви знаєте, це реально ПРАЦЮЄ! Її позитив і правильний підхід до дитини, яким вона із задоволенням ділиться під час своїх консультацій, лекцій, допомагають мені стати хорошою мамою.


Я вважаю, що батьківство — ця «робота», ця «посада» — передбачає все: труднощі новачка, необхідність навчання, набір досвіду, кар'єрний ріст, курси підвищення кваліфікації. За допомогою інформації, яку Альона оформила у книгу, за рік і дев'ять місяців мого материнства я помітила, як «просунулася». Адже під час спілкування з дитиною необхідно враховувати її психологічні особливості, емоційний стан, настрій, а цього майбутніх мам ніхто не вчить. Я за усвідомлене материнство. Дуже шкода спостерігати за дітками, яких принижують, смикають, на яких кричать батьки, впевнені у власних «методах виховання». Такого не має бути!


Тому рекомендую кожному для прочитання цю книгу. Емоції дітей і батьків, розвиток емоційного інтелекту, індивідуальність у малюкові, як створити правильне середовище, як підготувати дитину до появи молодшої й до дитячого садка, як наповнити себе — хіба це не мегаактуально для кожної мами? Особисто я частину вже освоїла й успішно застосовую, багато чого ще попереду. Альоні бажаю успіху, а всім батькам — працювати над собою!»

Брикульска Юлія, доктор, щаслива дружина й мати Нікоса, 1 рік 9 місяців

«Я — щаслива мати чудового хлопчика. І хочу, щоб моя дитина росла й виховувалася в гармонії із собою та навколишнім світом. Моє завдання — грамотно й невимушено, з любов'ю надати їй таку можливість.


Ця книга — чудовий навчальний посібник, підказка для майбутніх і теперішніх свідомих мам. Я повністю згодна з автором, що батьківство має бути усвідомленим. Передусім треба підготувати себе. Своє сприйняття й розуміння того, що відбувається. Ми відповідальні за наших дітей. Співпраця й підтримка допоможуть дитині досягти повноцінного, гармонійного розвитку, сприйняття себе як особистості.


Багато корисної інформації про вагітність і пологи — як підготувати свій організм до такого зворушливого моменту.


Взяла для себе чимало практичних порад. Таких, як дошка емоцій, фрази для похвали, облаштування навчального середовища вдома. Також дізналася, як справлятися з емоціями малюка і своїми. Як наповнювати себе для того, щоб віддавати ще більше любові й тепла рідним і близьким.


Одкровенням для мене стала бодинаміка — те, як пов'язані тіло й характер. Фізичне і психічне. Все розписано дуже доступно, з огляду на вік дитини та її потреби в цей період. Практичні завдання для того, щоб уникнути невдач.


Дізналася багато корисної інформації про планування другої дитини (а я планую!). Як уникнути проблем і як підготувати первістка до такого усвідомленого кроку тата й мами.


Книга наповнена добротою й участю автора. Її поради не залишать байдужою жодну жінку. Підштовхнуть до раціональних висновків та відповідей на животрепетні питання. Книга вчить: любіть своїх дітей! Не заважайте їм рости повноцінними, осмисленими й розвиненими особистостями!»

Світлана Нужна, мати Мишка, 2 роки 8 місяців

********************************************************

«Що? Яке ще усвідомлене батьківство? Я прочитала безліч подібної літератури і стільки вже знаю!» — багато хто подумає саме так… Але, прочитавши книгу Альони Попової «Мама 3.0: хочу і буду!», переконуватися у зворотному починаєш негайно!


Зізнаюся, що я не мама-монтессорі й ніколи нею не була, чи то через те, що не знала, що це, чи то не було під рукою такої чудової книги, у якій би описувалися практичні поради з організації життя мами з дітьми. Прочитавши цю книгу, я зрозуміла, що дитину потрібно не примушувати, а стимулювати — до саморозвитку й самонавчання.


Дитина має іти своїм шляхом, реалізовуючи власний неповторний, притаманний тільки їй життєвий потенціал. А наше батьківське завдання — лише допомагати їй в організації життєдіяльності: забезпечувати побут, створювати правильне навчальне середовище. Тому тепер я ЗА усвідомлене батьківство! А ви?»

Надія Харченко, мама Катюші, 5 років

********************************************************

«Скількох переживань і сумнівів можна уникнути, якщо заздалегідь підготуватися до щасливого материнства! Зробити це неможливо, використовуючи лише книги з теорії виховання або догляду. Вся теорія вилітає з голови зі свистом, щойно ви опиняєтеся сам на сам із малюком. І ніщо так міцно не застряє в голові, як історія, справжній досвід. Книга Альони Попової «Мама 3.0: хочу і буду!» — це збірник практичних порад, живих прикладів того, що, де й коли. Простіше кажучи, довідник відповідей на популярні питання «Куди бігти?» і «Що робити?».


У мене трирічна дочка, і з багатьма речами, описаними у книзі, я встигла зіткнутися. Читаючи, я розуміла, що з радістю порекомендувала б її самій собі років зо три тому.


Інформація викладена стисло й чітко, а головне — настільки доступно, що буде зрозуміла всім. Складні теоретичні моменти подані через приклади й ситуації. Прочитала книгу з величезним задоволенням і запам'ятала її як найкращий подарунок для подруг, які збираються до пологового будинку.


Спокійний впевнений тон книги — це якраз те, що потрібно почути будь-якій мамі немовляти й дошкільника. Навіть якщо ваші діти вже давно виросли, ви не пошкодуєте часу, проведеного за книгою: читається, як любовний роман. Втім, а що, як не роман, є взаємини з дитиною? Злети, падіння, пристрасть — купа емоцій!»

Альона Дождьова, автор проекту «Джерело творчості»

Вступ

Дитина бажана — це мрія. Коли вона є — це чарівно. Від цього стає тепло. З малюками завжди весело й цікаво. І допитливо: що ж буде далі…


Вітаю!


Мене звати Альона Попова, я консультант для мам, мама-монтессорі, автор проектів «Мама нОва» та «Інтернет-мама».


У ваших руках — відмінний путівник для майбутньої і нинішньої мами малюка від народження до семи років.


І ось що вам тепер потрібно зробити:


— виділити час для себе (дитина спить чи в садку/школі/на прогулянці з чоловіком або бабусями);


— приготувати чашечку чаю (або кави), а можливо, фрешу чи смузі, ну або просто води;


— зручно розміститися у кріслі/на дивані/улюбленому стільці;


— розгорнути мою книгу…


— …і читати, читати, читати…


— …а потім впроваджувати, впроваджувати, впроваджувати :)


Готово? Тоді починаймо.

Як я прийшла до усвідомленості

У мене двоє хлопчиків. Зараз їм 4 і 6 років, обидва навчаються у Школі Монтессорі.


Ще коли я була ученицею четвертого класу, від батьків своєї однокласниці я дізналася, що поруч із нашою школою є пречудовий дитячий садок, у якому все не так, як зазвичай: дітки розвиваються індивідуально, іграшок у них немає, а є «роботи», і вони роблять те, що самі вибирають.


І так склалося, що моя мрія в один прекрасний момент стала метою, була записана в щоденник і зрештою здійснилася. Ось уже понад п'ять років, як я доторкнулася до методу Монтессорі, і не просто жодного разу про це не пошкодувала, але й БАГАТО ОТРИМАЛА.


Я обрала для себе усвідомлене батьківство: хочу, щоб мої діти росли СОБОЮ. Не повторювали мою долю, не втілювали мої мрії, а розвивалися згідно зі своїми здібностями, талантами, закладеними в них природою. Тому я й обрала для своєї сім'ї педагогіку Марії Монтессорі — систему, у якій головна — ДИТИНА. А батьки лише слідують за нею.


Так, я маю бути на відстані витягнутої руки, щоби допомогти, якщо їй це знадобиться. АЛЕ! Я дозволяю їй самій вибирати. Дозволяю помилятися й робити висновки. Приймаю її саму і її вибір. Бо люблю. Люблю безумовно. І ця безумовна любов є основою мого усвідомленого батьківства.

Чому я обрала Монтессорі

Більше про сам метод я розповім у розділі «Мама (до) першокласника», а тут просто напишу, чому я обрала його для своєї родини, ще не заглиблюючись у філософію. Я просто взяла на віру і почала впроваджувати принципи, які нам запропонували.


Що ж мені подобається в методі Марії Монтессорі? Головне — дитину навчає довкілля, а батьки виконують лише допоміжну роль: вони можуть допомогти, якщо малюк їх про це попросить.


Основа методу — віра в те, що якщо дати дитині необхідну свободу й відповідну освіту, забезпечити всі її потреби, виховувати в ній упевненість у своїх силах, любов до життя, поважати й очікувати від неї такого ж ставлення, то в майбутньому вона реалізує себе повною мірою.

Завданням батьків є підготовка дитини до життя, а не до школи

(що особисто для мене дуже важливо).


Ось 15 обіцянок, які нам запропонували дати самим собі на початку нашого батьківського шляху:


1. Перестати робити зауваження дитині на очах у сторонніх.


2. Не обговорювати проблеми виховання дитини в її присутності.


3. Не кричати на малюка, особливо якщо він не зробив нічого жахливого.


4. Пам'ятати, що в кожної дитини своя швидкість, свої здібності і свій неповторний малюнок особистості.


5. Привчати до самостійності.


6. Навчитися частіше та щиро (!) хвалити малюка.


7. Іноді без приводу брати його на руки, міцно обіймати й цілувати.


8. Не віддарюватися від дитини іграшками, а проводити з нею більше часу.


9. Навчитися терпляче слухати.


10. Завести спеціальний зошит, де педантично записувати смішні історії з життя, а також забавні слівця, маленькі відкриття і важливі події.


11. Не обманювати дитину, завжди виконувати те, що наобіцяли, і не обіцяти свідомо нездійсненних речей.


12. Іноді дозволяти собі подуріти й пограти з дитиною на рівних.


13. Привчати малюка до праці, заохочувати будь-яку допомогу по господарству, нехай навіть від неї шкоди буде більше, ніж користі.


14. Не ставитися до часу, проведеного з дитиною, як до часу, втраченого для себе.


15. Перестати почуватися винними перед дитиною: краще виправляти огріхи, ніж знемагати від власної недосконалості.

«Не говори, що дитина помилилася, покажи дією, як можна зробити краще».

М. Монтессорі

У школі нас навчили тому, що дорослі мають змінити свої погляди на потреби дітей і навчати їх не так словами, як власним прикладом.


А також, що

дорослий, який не бажає змінюватися поруч із дитиною, об'єктивно є основною перешкодою для досягнення малюком свободи і природного розвитку.

І це дійсно так.


Ось принципи, на основі яких відбувається співпраця дітей і дорослих за методом Марії Монтессорі:


— звільнятися від почуття господаря дитини, знижувати свою активність у керуванні її діями;


— свою увагу спрямовувати не стільки на результат, скільки на процес діяльності дітей;


— головне для дорослого — допомагати розвиватися дитині, а не навчати її;


— не оцінювати дії дитини;


— не порівнювати дітей і наслідки їхньої діяльності між собою;


— не прислужувати дітям: все, що можна, їм слід робити самим. Діти мають рівні права з дорослими;


— сприяти тому, щоб дитина була спостерігачем різних проявів життя, зокрема почуттів і настроїв дорослого.

Буду мамою

Рішення прийнято

Ця книга — про усвідомлене виховання. Але я не можу пройти повз теми усвідомленої вагітності, бо дуже люблю працювати з «животиками» :)


Звісно, у житті трапляється всяке. Хтось може завагітніти «випадково», хтось іде до цього кілька років через перешкоди, а хтось запланував — і одразу збулося. Але яким би цей шлях не був, я надихаю вас іти ним усвідомлено. Розуміючи, що на вас чекає і чого ви хочете.


Я стала мамою вперше у 26 років. І це було заплановано. Але не все далося легко. Щойно ми вирішили, що хочемо стати батьками, як мій організм збунтувався. Протестував він кілька місяців, демонстрував погані результати аналізів, але тільки-но було прописано серйозне гормональне лікування, взяв і видав: «Вагітна!». Вдруге від бажання до вагітності минуло рівно шість місяців.


Це я до чого? До того, що якщо ви і вирішили стати мамою, не чекайте миттєвої вагітності. Так, можливо, вам пощастить і все станеться вже за місяць. Але в середньому дайте собі на здійснення мрії приблизно рік. І в цей час не смикайтесь, не рахуйте дні до овуляції, не вимірюйте базальну температуру, не зациклюйтеся!


Уявіть, скільки зірок має зійтися, щоб сталося диво :) Просто насолоджуйтеся часом зі своїм коханим. Адже це той казковий час, який може повторитися, а може й ні.


Багато жінок після першої «невдалої» спроби починають думати, що в них проблеми. Не варто! Нехай життя йде своєю чергою. Насолоджуйтеся моментом :)


Мрійте разом із чоловіком про те, що ви робитимете з малюком, куди їздитиме, підбирайте, які імена вам подобаються, але не ставте вагітність за єдину мету на цей момент.

Живіть повним життям, зі своїми інтересами. Точно так само, як і коли станете мамою — не звужуйте світ до одного-єдиного маленького створіння. Матуся має бути цікава дитині, а це станеться лише тоді, коли вона матиме свої бажання, потреби і прагнення.

Підготовка до вагітності

Звісно, найкраще про підготовку розповість вам ваш лікар, якого бажано знайти до вагітності. Якщо такий є у вашій жіночій консультації — прекрасно, якщо там фахівець не подобається — шукайте свого. Я прихильник того, щоби мені було комфортно з людиною. Лікаря під час вагітності ви бачите дуже часто, і якщо він весь час у поганому настрої, чекає від вас подарунків, направляє на зайві аналізи або чимось лякає — хіба вам це потрібно?


Моя подруга пішла ставати на облік у дев'ять тижнів, а лікар жіночої консультації сказала, що не записуватиме її, оскільки за практикою, якщо вона це робить, жінка, як на зло, втрачає дитину. Ну кому потрібні такі «добрі» слова?


У моєму ж випадку лікар радів моїй вагітності не менше за чоловіка :) І згодом, коли траплялися збої зі здоров'ям, ніколи не лякав, а просто розповідав, якими методами я можу підкоригувати ситуацію.


Вважаю, що лікар, який близький вам за духом, — це половина успіху на шляху до дитини.


Під час підготовки до вагітності лікар може запропонувати здати ті аналізи, які необхідні особисто вам (якщо є якісь патології), а також комплексний TORCH-аналіз. Останній здається за 2–3 місяці до передбачуваної вагітності й дозволяє виявити чотири захворювання, які можуть викликати внутрішньоутробне інфікування плода, — токсоплазмоз, краснуху, цитомегаловірус і герпес.


За результатами проведених аналізів лікар видасть рекомендації. В ідеалі, якщо з аналізами все гаразд, вам максимум запропонують попити фолієву кислоту.


Мені б дуже хотілося підтримати тих дівчаток, у яких не виходить. Я вірю, що все в житті нам дається для чогось особливого й має сенс. Буває, бажання не виконується одразу, щоби згодом ми більше цінували те, що нам буде дано. Не турбуйтеся й не впадайте у відчай.


Ви маєте коханого чоловіка. Ви разом. Вивчайте інформацію, шукайте і пробуйте різні способи, але не зациклюйтеся. Живіть повним життям, хоч у ньому ще й немає частинки від пазлу під назвою «дитина».


Зверніться до досвідченого психосоматолога, досліджуйте себе. Можливо, справа не у фізіології. Опрацюйте свої обра́зи. Поспостерігайте за собою і своїм станом.


Перш ніж думати про екстраполярне запліднення (ЕКО), почитайте про нові способи роботи над безпліддям, наприклад, про напротехнології (Natural Procreative Technology — технологія природного запліднення. Це метод розпізнавання та лікування безпліддя, що ґрунтується на повазі до життя й законів природи, докладніше є за посиланням http://www.fertilitycare.net). Моя знайома сім років не мала дітей, а після того, як звернулася до лікаря-напротехнолога, змогла завагітніти й народити здорового малюка.


Ну і, звісно, завжди є можливість усиновлення. Знаю, що не всі позитивно до нього ставляться, трапляється так, що дружина згодна, а чоловік — категорично проти. Тут вже рішення має бути прийнято виключно всередині сім'ї.


Успіху на вашому шляху!

Вагітність

На мою думку, немає нікого красивіше за вагітну жінку. Кожна з них неначе світиться й сяє зсередини, а в очах — особливий, чарівний блиск. Якщо ви в цьому чудовому періоді — радійте, ловіть момент і робіть, що заманеться. Зараз вам можна все! Що не загрожує безпеці, звичайно, — через паркани стрибати не треба :)


У цьому розділі я б хотіла розповісти про середню кількість аналізів, які на вас чекають, а також про духовну і фізичну підготовку до пологів.


Щодо медичних оглядів, то я проходила такі (список може відрізнятися залежно від країни, але не думаю, що сильно).


УЗД


Протягом стандартної вагітності УЗД намагаються часто не робити. В середньому — три рази (але не виключено, що в чиємусь конкретному випадку знадобиться більше).


Із трьох обстежень перше УЗД проводиться в період із 9-го до 11-го тижня вагітності. Його мета — виявлення вад розвитку плода. У цей термін досліджуються маркерні ознаки важких хромосомних патологій, таких, як синдроми Дауна, Едвардса, що супроводжуються слабоумством; вимірюється товщина комірного простору.


Наступний огляд відбувається в період із 16-го до 21-го тижня. Це УЗД має робити вузький фахівець, адже необхідно переглянути всі органи малюка. Особливо мені сподобалася фраза: «Ручки… (пауза) … дві, ніжки… (пауза) … дві» :)


Ну і третє УЗД робиться в термін 32–35 тижнів із метою визначення стану, місцезнаходження плаценти, рівня розвитку дитини відповідно до терміну вагітності, її положення в матці й передбачуваної маси.


АНАЛІЗИ


Кожен аналіз у розрізі не розписуватиму. Скажу лише, що набір стандартний, але може відрізнятися з огляду на ваші індивідуальні потреби: постійний моніторинг крові, сечі, дослідження глюкози крові, ВІЛ + RW, гепатити В + С, бакпосів із носа, коагулограма, можливі аналізи на гормони.


Повний список є в обмінній карті, проте лікар може призначити щось додатково — дізнайтеся, для чого й наскільки в цьому є потреба, або ж, навпаки, варто зменшити кількість регулярних аналізів, якщо спостерігається хороша динаміка.


КТГ


Після 30-го тижня вагітності і вже істотного «ворушіння» у вашому животику лікар робитиме кардіотокографію (КТГ) — слухатиме сердечко малятка. Процедура ця нескладна, для малюка нешкідлива, а для фахівців інформативна. КТГ дозволить лікарю відстежувати, чи потрібна дитині якась медична допомога.


На пізніх термінах вагітності це особливо актуально: дитина вже майже повністю розвинена, і зараз просто не можна допустити, щоб якийсь чинник, який цілком реально відкоригувати ззовні, шкодив її здоров'ю.


«Погана» КТГ — привід зробити допплерометрію, перевірити, чи немає плацентарної недостатності або гіпоксії (тобто чи отримує малюк удосталь кисню), і подолати її, якщо її все-таки буде виявлено (КТГ також проводять під час пологів для визначення загального стану дитини і прийняття рішення щодо подальшого ведення пологів).


Якщо ви вважаєте, що вам призначають зайвий аналіз, не соромтеся уточнити, для чого він.


МОРАЛЬНА І ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ


Я прихильник активного способу життя й переконана, що вагітність не привід щось змінювати. Тому якщо немає протипоказань, я б радила йти через вагітність за руку зі спортом. Чому? Тому що під час пологів вам знадобляться сильні руки, ноги та прес.


Загалом у житті я використовую для підтримки хорошої фізичної форми різні активності — Цілющий імпульс Голтіса, планку, біг, швидку ходьбу, йогу. На різних етапах життя подобається щось одне. Але у вагітність я обираю йогу. Вона дає мені відчуття впевненості, спокою, гармонії, допомагає розвантажити хребет, зняти напругу в м'язах.


Взагалі про йогу можу писати довго й тільки в найкращому сенсі. Але це не єдиний варіант фізичної активності — порадьтеся з лікарем і тренером. Можете плавати, якщо подобається. Також я бачила дівчаток, що на восьмому місяці піднімають у залі вагу, яку я й без маляти у животику не підніму :) Тому вважаю, що вибір за вами, але фізичне навантаження має бути обов'язково. Просто враховуйте, що за термінами це зазвичай з 11-го до 38–39 тижня.


Також вам знадобиться вміння «продихати» перейми.


Тренуйте дихання:


1. Залишаючись наодинці із собою, сядьте у зручну позу (по-турецьки або на стопи). Бажано, щоби хребет був прямий, якщо термін вже великий, можна притулитися до стінки.


2. Закрийте очі й намагайтеся дихати так, щоб видих був удвічі довший за вдих.


3. Рахуйте: вдих — один, два; видих — один, два, три, чотири. Якщо дихається легко, збільшуйте рахунок: 3/6, 4/8, 5/10 і т. д. Зі свого досвіду скажу: попри те, що наприкінці вагітності могла дихати 10/20, під час переймів мені був дуже комфортний рахунок 5/8.


Навіщо рахувати? Це відволікає :) Коли ви зосередитеся на рахуванні — приглушуватиметься біль.


Навіщо дихати? Під час переймів відбувається скорочення матки й перекривається доступ кисню малюкові. Збагачуючи організм киснем, ви даєте його своїй дитині. Крім того, вміння заспокоїтися, продихаючи перейми, допоможе розслабити м'язи малого тазу, і це теж зменшить больові відчуття.


Під моральною підготовкою я б мала на увазі прочитання ОДНІЄЇ книги — Грентлі Дік-Рід «Пологи без страху». Там написано все, що вам потрібно знати про етапи пологів. Звичайно, можна дивитися «страшно-реалістичні» фільми, слухати, як народжували мама, бабусі й подруги. Бути заляканою, що без епідуральної анестезії народжувати тааааак боляче, що краще цього не робити.


АЛЕ! Ви самі маєте фільтрувати інформацію. Я обрала шлях відсторонення від негативу — ніколи не сприймаю жахів, які мені намагаються розповісти. Просто відверто повідомляю співрозмовнику, що таке навіть знати не хочу. Я не читаю й не слухаю поганого, спілкуюся з людьми, від яких накриває хвилею позитиву, і зі свого боку віддаю світу його ж. Коротше — ні негативу :)


І не шукайте якомога більше інформації про пологи. Про розвиток дитини — так. Але, знову ж таки, фільтруйте.

ОТЖЕ: найкращий лікар, спорт, дихання, «Пологи без страху», позитив — ось ваші найкращі супутники на час вагітності.

КУРСИ ДЛЯ БАТЬКІВ


Не можу не написати про них, адже мене постійно запитують, потрібні вони чи ні. Якщо це перша дитина, є можливість і ви знайшли заняття, на які б хотілося піти, — йдіть. Чекаючи на первістка, ми відвідали курс, де розповідали про вагітність, пологи, а також про перший місяць життя малюка. Саме остання інформація була для мене дуже цінна. Нам чудово розповіли про грудне вигодовування, масаж і купу дрібних нюансів, які могли виникнути.


Загалом, якщо у вашому оточенні немає нікого, до кого б ви могли звернутися за порадою, сходіть на курси для батьків.


Як їх вибрати? Не соромтеся обдзвонити кілька структур, які надають такі послуги. Навіть якщо вам підходить розташування курсів, цілком може не сподобатися програма або, наприклад, голос викладача, ставлення адміністратора. Адже для вагітної жінки важливо, щоб не було жодного дискомфорту.


Ви можете піти на курси як після 30-го тижня, так і в першій половині вагітності, де вам розкажуть усе про розвиток маленького створіння всередині вас, а також пояснять ваш стан, зміни, що відбуваються в організмі, особливості харчування тощо. Такі програми є майже в усіх школах.

Пологи

За нормальної вагітності пологи можуть початися в період із 38-го до 42-го тижня.


Зі свого особистого й досвіду всіх вагітних, яких я зустрічала у своєму житті, я рекомендую родичам, друзям і знайомим говорити термін пологів на місяць пізніше. Наприклад, якщо попередня дата пологів стоїть 1 травня, кажіть 1 червня. Вже краще ви потім назвете правильну дату, ніж житимете з 30-го до 40-го тижня у щоденних розпитуваннях переживателів: «Ну як там?», «Тобі ще довго?», «Переймів немає?», «Коли ти вже, нарешті, народиш?» і т. д. і т. п.


Сигнали про те, що процес пологів розпочався: відійшла пробка, відійшли води, почалися перейми. Можливий як один варіант, так і одразу декілька. Терміново бігти нікуди не потрібно. Поспостерігайте за собою якийсь час. Якщо відійшла пробка — пологи можуть початися і відразу, і через 1–3 дні.


Якщо почалися перейми — засікайте періодичність і наростання. Якщо вони нерегулярні й не збільшуються, це можуть бути тренувальні перейми. Якщо відійшли води та перейми регулярні — викликайте «швидку» і виїжджайте до пологового будинку.


Одразу зазначу, що пологи в лікарні не єдиний варіант. Ви можете народжувати і вдома. Це ваша відповідальність і ваш вибір.


За тривалістю можу зорієнтувати, що фізично й морально готова жінка народжує за 5–10 годин. Звісно, є такі щасливиці, у яких пологи проходять стрімко та тривають лише пару годин. Але в середньому це приблизно 6–8 годин. Коли я була вагітною першою дитиною, я сама собі поставила термін — не більш ніж 6 годин. І так і було, причому обидва рази :)


ЩО ВАЖЛИВО ПАМ'ЯТАТИ ПІД ЧАС ПОЛОГІВ


Можливо, вас підтримає думка про те, що ви підготувалися і знаєте про все, що тут і зараз із вами відбувається, а ваш малюк — ні.


Це ви в курсі фізіологічних періодів, як зараз працює організм, а для дитини це стрес. Безумовно, корисний стрес, адже під час переймів малюк проходить етап розвитку терпіння, а під час потуг — етап розвитку волі. Але це знаєте ви. А він — ні.


Допоможіть йому:


— затискаючись від болю, ви робите собі ще більш боляче;


— статеві губи й губи на обличчі взаємопов'язані — не гримасуйте, розслаблюйте обличчя під час переймів;


— не зосереджуйтеся на болі, зосередьтеся на диханні;


— нехай вам говорять, скільки часу залишилося до закінчення переймів;


— не гайте часу на розмови — вам потрібні сили на потуги;


— якщо час пізній — можна дрімати між переймами.


ПАРТНЕРСЬКІ ПОЛОГИ


Зараз доволі популярно народжувати удвох із чоловіком, рідше з мамою. Такі пологи називаються партнерськими.


Якщо ваш чоловік хоче цього, ви можете народжувати разом, але, будь ласка, не примушуйте його. Це має бути його вибір — допомогти, підтримати, побачити першим свого малюка, взяти його на руки, поцілувати.


Я мала досвід як самостійних пологів (першого разу в лікарні був карантин і партнерські пологи заборонили), так і пологів у присутності чоловіка.


Тут дуже багато залежить від готовності чоловіка та дружини, їхнього характеру, командного духу. Ми весь перший період переймів розповідали одне одному анекдоти і смішні історії, а у другій половині — просто спали між переймами, оскільки було вже за північ і ми втомилися.


Загалом, із чоловіком було весело, він робив чудовий полегшуючий масаж поперекової зони (чого мені бракувало під час перших пологів), надавав величезну моральну підтримку, підбадьорюючи й кажучи, що я «розумниця, молодець», і вираховуючи, скільки мені ще залишилося потерпіти. Від нього ж я почула, що в нас народився хлопчик (в період вагітності ми не знали, хто буде).


Самостійно народити мені теж було нескладно, але компанії чоловіка бракувало. З ним веселіше якось було :)


Ще один нюанс партнерських пологів. Мало хто знає, що народжувати можна не лише з чоловіком або мамою. Насправді — з будь-якою близькою або «комфортною» вам людиною.


І я мала ще один досвід — я була партнером подруги під час її пологів. Чоловік відмовився, мама вже немолода і погано почувалася, а подруга дуже боялася. Аби підтримати її, я запропонувала свою кандидатуру. Готувалася заздалегідь — згадала найвеселіші моменти нашого з нею життя, знайшла купу смішних (і не дуже) анекдотів і маленьких приємностей-сюрпризиків. Все пройшло успішно, і на світ з'явився чудовий Мишко.


Отже, переваги партнерських пологів:


— моральна підтримка (ти все зможеш, ти моя розумниця, у тебе все виходить, лишилося трошки, малюк на півдорозі до тебе, і ще багато чого приємного можна сказати жінці, яка народжує);


— фізична допомога (піднести купу пакетів, які потрібно взяти із собою до пологового залу, подати пляшку з водою, допомогти встати, перейти з місця на місце, зробити масаж тощо);


— контроль ситуації (які ліки дають, для чого, з пакета породіллі або щось своє, які наслідки медикаментів, наскільки вони потрібні — адекватний лікар завжди прокоментує необхідність застосування тих чи інших ліків).


ЩО ЩЕ МОЖЕ БУТИ В ПОЛОГОВОМУ БУДИНКУ


Підготуйте себе морально, що ви можете виявитися далеко не першою породіллею на сьогодні у свого лікаря й акушерки, тому не факт, що отримаєте максимум необхідної уваги.


На жаль, не виключено, що вам можуть нагрубити або проігнорувати (може, і ні, розраховуйте на краще, але будьте готові й до таких варіантів).


Часом необхідно вимагати уваги, нагадувати про себе.


У пологовому залі може бути прохідний двір, але ніхто не звертатиме уваги на ваш зовнішній вигляд, тобто забудьте, що ви в негліже, можливо, з немитою головою, у короткій сорочці. На це ніхто не дивиться — так ТРЕБА.


Легких вам пологів!

Нова роль

Я стала мамою

Любов, що переповнює та накриває з головою, у новій ролі стане щастям…

Ви дістали нову роль? Вітаю! Давайте розглянемо, що на вас чекає.


Доволі важкий найперший тиждень після народження (ніхто, і навіть ви, — І ЦЕ НОРМАЛЬНО! — не знає, що з ним робити).


Далі складний взагалі весь перший місяць (ви звикаєте одне до одного, вчитеся хоча би приблизно розуміти малюка, доглядати за ним).


Потім вам головне пережити перші три місяці (усі звикання, газики, налаштування ГВ та інше).


Ну, якщо перші три місяці позаду, то до шести вже трошки лишилося: перші перегортання, падіння — будьте обережні! Якщо треба відвернутися/відволіктися — вже краще покладіть дитину на підлогу, звідти точно не впаде.


Шість місяців минуло? Тепер чекайте року. Вчіться повзати, ходити (в цей час потрібно постійно стежити, щоб малюк не з'їв чогось непотрібного з підлоги, бажано не облизував ніжки стільців-диванів, не розбив собі лоба під час падіння).


Рік? Хі-хі — наступні етапи постійної пильності мами. Стежити за плитою, гострими/ріжучими/колючими предметами, вигадувати розваги, говорити з ним про все («що бачу — про те співаю»), аби збільшувати його пасивний словниковий запас, тощо.


Потім дитячий садок — а там адаптація, хвороби, нові друзі, з якими хочу/не хочу дружити, нові слова — і навіть ті, які ви не вживаєте у своєму лексиконі цілою родиною.


Ой, а там школа — і знову адаптація, нові друзі, з якими хочу/не хочу дружити, нові слова — і навіть ті, які ви не вживаєте у своєму лексиконі цілою родиною :)


А десь посередині школи — перехідний період.


А після школи…


Отже, ви зрозуміли, що це на все життя? Ви тепер завжди матимете привід для хвилювання. АЛЕ!

Якщо ви навчитеся правильно оцінювати те, що відбувається, адекватно сприймати навколишні обставини і працювати з наслідками, то хвилювання не буде. Ви просто «працюватиме з наявною ситуацією».

Так, з дитиною часом нелегко. Але не фарбуйте це «нелегко» відразу в чорний колір. Вам важко? У цьому не винна ані ваша дитина, ані чоловік, ані батьки. Це:


— ваше ставлення до ситуації або життя загалом (і у ваших руках це змінити);


— вам бракує проактивної життєвої позиції (це теж можна розвинути в собі).


Насамперед ПРАЦЮЙТЕ НАД СОБОЮ. І тоді ви станете не лише адекватною мамою, а і прикладом для своєї дитини та інших членів сім'ї: у них не залишиться інших варіантів, окрім як іти за вами.


Адже в них перед очима щаслива, любляча мама, в якої світяться очі й на обличчі усмішка. А до таких тягнуться не лише рідні, а й інші хороші та щирі люди.


Насолоджуйтеся, ловіть кожен момент — він неповторний!

Народження — диво нашого світу

Народження дитини для мене — диво. Досі незбагненно, наскільки точно все продумала природа. Всі процеси й механізми. Будь-який неакуратний рух, що повторюється, може все зіпсувати або поламати.


І якщо материнство — це чудо, то мама стає феєю, яка може бути доброю, а може — злою. І тільки вам вибирати, якою феєю ви станете.


Чи хочете ви використовувати свою чарівну паличку як батіг? Змушувати дитину прибирати, складати речі, вмиватися; кричати на неї, коли вона щось розлила або розсипала?


Або ви підете за ЇЇ природою й підтримаєте в бажанні вчитися наливати, пересипати — і створите для неї навчальний простір, де не страшно насмітити й можна відточувати свої навички аж до досконалості?


Створите розклад, де в картинках (або її власних фото) буде викладено розпорядок дня.


Організуєте середовище, де кожна річ матиме своє місце, і покажете її дитині. І тоді її внутрішня тяга до порядку допомагатиме розставляти все по місцях. Адже діткам до трьох років порядок життєво необхідний.


Не помічали, що часом можете поміняти місцями лише кілька дій вранці (наприклад, почистили зубки, а потім застелили ліжко, коли зазвичай робите навпаки), і малюк вже нервує або не в настрої?


А як карапуз старанно зачиняє дверцята шафи, якщо ви раптом забули це зробити, або поправляє постілки? Його внутрішня гармонія підказує, що так треба зробити. А ми, батьки, часто не підтримуємо прагнення малюка й чинимо так, як нам просто зручно. Часом простіше накричати, ніж дозволити йому зробити крок до власної самостійності.

«Дитина здатна побачити цілий світ у краплі роси».

М. Монтессорі

Але ж ми хочемо бути добрими феями. Так давайте вчитися!


Бажана дитина — це чудо. Вчіться за нею просто спостерігати й підтримувати.

Мамине тепло

Мамине тепло — найцінніше для маленького створіння. Відчуваючи його, дитина знає, що в безпеці. Починаючи повзати, вона поступово вчиться бути якийсь час без цього тепла, але не виходить за рамки комфорту — мама має бути в зоні видимості.


З кожним днем маля відповзатиме все далі й далі, але водночас неодмінно має бачити маму. Навіть якщо тимчасово зникне з очей — не переживайте, мине кілька хвилин і малюк повернеться. Йому треба знати, що ви нікуди не ділися. Це його базова потреба до трьох років — все має бути стабільно.


Малюк лише вчиться запам'ятовувати розташування кімнат і відрізняти їх одну від одної (це — батьківська, а це — моя, тут я їм, а тут — граю).


Інша базова потреба — порядок і розпорядок. Якщо ви вийшли з кімнати й не вимкнули за собою світло, хоча зазвичай так робите, — він протестуватиме капризами. Якщо переставите меблі — теж може відреагувати невдоволенням.


Як усе в нашому світі вимірюється коливаннями — день і ніч, зима й літо, серцеві ритми, — так і дитині потрібні ці чергування — сну і відпочинку, веселої гри і спокійного читання.


Кожен малюк унікальний — спостерігайте за своїм. І ви помітите його особистий режим. І нехай він залишатиметься таким нетривалий час — спостерігаючи, ви зможете підлаштуватися під новий, а потім під наступний новий і т. д.


Завдання мами — стати гнучкою, приймати будь-яку поточну ситуацію, аналізувати, підлаштовуватися і, в разі потреби, розв'язувати її.


Якщо дитина вередлива:


— ми приймаємо її такою тут і зараз;


— даємо їй бути такою;


— аналізуємо: чи ріжуться зубки, чи змінюється погода, чи приїжджав хтось у гості тощо;


— не дратуємося;


— намагаємося мінімізувати втрати балансу: вкладаємо спати, відволікаємо на щось спокійне, шукаємо свої варіанти, які працюють тільки з вашою дитиною.


Дуже часто трапляється, що причину капризів мама може зрозуміти лише за кілька днів, коли прорізався зубок, змінилася погода, піднялася температура й малюк захворів.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: аби адекватно реагувати на вередування малюка, мама сама має бути в ресурсному стані.

Як цього добитися? Виділяти час виключно на себе. Хоча би 30–60 хвилин на день залишатися із собою наодинці. Постарайтеся знайти час і наповнювати себе щодня. І тоді ви зможете віддати родині стільки любові, скільки їй потрібно.


В останньому розділі цієї книги буде наведено найрізноманітніші варіанти наповнення себе. Я пропоную безліч можливостей як для мами немовляти, так і для мами, у якої дитина в садку або школі. Обов'язково візьміть ручку й папір, коли його читатимете, і виписуйте все, що вам відгукується, а також нові ідеї проведення часу, які спадають на думку.

Зрозумійте, що добру маму для дитини до снаги зробити тільки ВАМ :)

«Погана мама»

Коли жінка дізнається, що скоро в сім'ї з'явиться первісток, вона починає навчатися. Зараз є море журналів, книг та інформації в Інтернеті, у якій часом можна запросто потонути.


І дуже часто там пишуть, що мама завжди все знає про свою дитину, відчуває її потреби, безумовно любить її із самого моменту зачаття. Так ось — я би посперечалася :)


Я вчу мам, що кожна з вас — індивідуальна. І так, безсумнівно, є відсоток жінок, які із самого початку люблять своїх навіть ще не народжених малюків, а потім, після народження, дійсно за тональністю плачу можуть легко сказати, чого саме хоче її немовлятко.

АЛЕ! Більшість мам цього НЕ ЗНАЄ — і це НОРМАЛЬНО.

Це нормально, якщо всю вагітність вам просто цікаво, як усе розвивається.


Це нормально, якщо після народження ви не відчуваєте всепоглинаючої любові до вашого карапузика, який сопе чи кричить.


Це нормально, якщо ви не знаєте, чому він гірко заливається сльозами.


Це все приходить із досвідом, якого у вас поки що немає. Але обов'язково буде!


Зі свого досвіду можу сказати, що моя всеосяжна любов до першої дитині прийшла з першою її свідомою усмішкою. До цього я металася між погодувати/покупати/надягти памперс/ще купа всілякої рутини, яка забирала весь час, бо я тільки вчилася. А другу дитину я любила відразу, оскільки вже всі дії виконувалися на автоматі і я просто розслабилася, насолоджувалася життям і спостерігала…


Дозвольте собі хоча б раз на день розслабитися і просто поспостерігати за малюком. Забудьте про прання/прасування/прибирання/готування/купу всього ще й насолоджуйтеся. Ви ж не можете бути певні, що цей чудовий період повториться? Так, можливо, він складний для вас. Але він НЕПОВТОРНИЙ! Пам'ятайте про це щохвилини.


Ще один момент, з яким я постійно стикаюся, — наша невпевненість у собі. Багато хто з мам переживає, що вони «погані», що в інших усе виходить відмінно, а в них — ні. Вони не встигають і хорошою дружиною бути, і доброю господинею, і букви освоювати з малюком, і цифри, і англійську з ним учити, і китайську. Звісно, я перебільшую, але впевнена, що кожна друга моя читачка подумала, що це про неї.


Так ось.


ВИ НАЙКРАЩА МАМА ДЛЯ СВОГО НАЙКРАЩОГО МАЛЮКА.


Дитині потрібні ваші любов і щастя в очах. Впевнена, що здоровий психоемоційний клімат у родині набагато важливіший за вміння читати у три роки.


Кожна дитина розвивається відповідно до свого внутрішньо закладеного розкладу, і найкраще, що ви можете зробити, — просто спостерігати, чого вона прагне, і давати їй це робити.


А для того, аби піти від нав'язливої ідеї, що ви «погана мама», вчіться позбавлятися почуття провини. Вашій дитині потрібна щаслива мама, правда? Вчіться наповнювати себе, не ставте бажання малюка вище за свої. Ви теж людина із власними потребами.


Баланс, гармонія, взаєморозуміння, можливість сказати партнеру про те, що вас турбує, без наслідків неприйняття — ось що сприятиме щастю вашої родини.


Одна з ідей, у яку я глибоко вірю, — це те, що діти з'являються в нашому житті для того, щоб НАМ було кого любити, щоб ми реалізували свої потреби.


Вони любитимуть СВОЇХ дітей і житимуть для них. Ніхто нікому нічого не винен!


Все, що ви робите для них, — це насправді для себе. ВАМ ТАК ХОЧЕТЬСЯ, а не їм. Якщо робити для них, потрібно питати — а їм це потрібно? І я зараз кажу не про тридцятирічних дітей — хоча їх це теж стосується :) — я говорю про малюків.


Вам хочеться покатати дитину на гойдалці — запитайте її: «Хочеш покататися?». Можливо, маляті буде цікавіше побігати (реалізувавши у такий спосіб свою природну потребу в русі), а нам деколи так лінь це робити.


Так ось, дорогі матусі, піднімаймо свої п'яті точки :)


Шукаймо плюси:


— підтягнуте тіло;


— хороша робота серцево-судинної системи;


— відмінний настрій (особливо якщо думатимете не у ключі «ну як же я не хочу бігати за ним», а «ну я тебе зараз яаааак наздожену, яааааак закусаю-зацілую»);


— ДИТИНА ЩАСЛИВА!


Дитячий сміх — це найкраще лікування будь-якого поганого настрою мами. Тільки потрібно навчитися включатися. Звісно, якщо ви хочете побути у своїй печалі/злості/якомусь іншому негативному стані ще день-два — це ваш вибір. Але НАВІЩО?


ЛЮБІТЬ СЕБЕ! У вас лише одне життя, і не варто марнувати довгі його години на печаль, адже тоді на радість залишиться зовсім небагато. Ви про це думали?


Навчайте дітей говорити: «Мені не подобається», і так само розповідати про свої уподобання, а себе — зупинятися.


У моєму дитинстві мама грала зі мною в «лоскоталки» стільки, скільки хотілося їй. І навіть коли я просила її зупинитися, вона в азарті цього не чула.


Я дуже добре запам'ятала ці моменти й перенесла їх у своє життя тим, що насамперед навчила дітей говорити: «Стоп. Мені не подобається». Це хороший знак для мене, що я загралася і треба пригальмувати.

Мама вчиться

У цьому розділі я поділюся з вами тією інформацією, яка прийшла в моє материнство й так чи інакше допомогла мені. Завдяки їй я розв'язала конкретні питання, які на той момент стояли переді мною.


Мені дуже хочеться надихнути вас ніколи не зупинятися в пошуку відповідей. Читайте видання, які сподобалися, стрічки ФБ, підписуйтеся на розсилки цікавих авторів, відсівайте непотрібне.


Щойно почнете думати над виконанням завдання, яке стоїть перед вами, — чи то привчання до горщика, чи то питання емоційного виховання або щось іще, — інформація почне надходити з усіх боків.


Все, що вам потрібно, — зібрати її, проаналізувати і згенерувати СВОЄ індивідуальне рішення, з огляду на потреби ВАШОЇ дитини й можливості ВАШОЇ сім'ї.


Зараз навколо нас мільйони можливостей відвідати лекції, вебінари, майстер-класи, тренінги психологів, педагогів, коучів, які працюють із батьками.


Використовуйте ці можливості!

Безоцінкове судження

Бесплатный фрагмент закончился.

Купите книгу, чтобы продолжить чтение.