Бесплатный фрагмент - Богослов'є. Мій молитовник

Перша молитва до Ісуса Христа

Милостивий Господи, Спасителю наш, просвіти і виведи на світло, щоб ми могли з Твоєю обітницею успадкувати нетлінні вічні блага!

З милістю дивися на мене, Твого недостойного раба, не згадуй мої беззаконня; по Твоєму безмежному милосерддю пробач всі мої прогріхи. Ні за що не приступим Твою світлу волю, не відречемся від Тебе, наш Бог і Спаситель. Перед Тобою грішимо, але саме Тобі одному служимо. Саме в Тебе вірим, до Тебе одного прибігаємо і саме Тебе шукаємо в час біди.

Саме Ти очисти і спаси мене. Саме Ти просвіти мій розум, бо вірю непоколібимо в Тебе одного мого Утішителя і Спасителя!

Сподвигни наше серце, щоб любили одного Тебе Боже і Творця нашого! Направ шляхи наші, щоб ходили постійно в світлі і в заповідях Твоїх!

О, Господи, Спасителю наш, яви нам твою щедру милість:направ да живем в світлі і правді на всі дні нашого життя і тоді будем гідні при другому Твоєму пришесті, да почуєм від Тебе в Царство Небесне і отримаєм в спадок неймовірні красоти во славу Твою і Твого вічного Отця і вічного Божественного Духа во віки віків. Амінь!

Тропар і Кондак

Тропар Глава 1

Спаси Господи, Твоїх людей і благослови Твою спадщину, якою даруєш перемогу над противниками силою Твого Хреста.

Кондак Глава 4

Померший добровільно на хресті, Христос, Боже, даруй щедрість Свою на одне Твоє нове общество.

Допоможи Своєю силою і давай перемогу над противником, Твоя допомога буде зброя проти світу і знак на непереможність.

з молитовника на всякий день протягом тижня

Молитовне звернення

Боже! Творець і Владика цього світу! Подивися з милістю до Твого творіння, прикрашеного в Твій божественний образ, в цей ранішній час оживи і просвіти тих, хто знаходиться біля Тебе -короткими сонячними променями, а також мою темну душу мертву від гріха.

Забери від мене смуток і лінощі і даруй веселу душевну бадьорість, да з радістю в серці славитиму Твою благодать і святість, Твою безкінечну велич, бзкрайнє Твоє совершенство в усякий час у будь-якому місці.. Саме Ти є мій Творець і Владика, в моєму житті вся слава Тобі від Твоїх розумних творінь в усякий час, точно і назавжди у вічні роки. Амінь.

*

Господи! Навчи нас жити у взаїмній любові, укріпи нас через Твій Дух світлий, укроти пориви на пристрасті які перечать євангельскій небесній любові і направ серце подалі від мертвих земних розваг.

*

Дай, мені, Господи всякі земні блага, хочу саме Твою благодать, Твій мир і Твою правду і Твоє світло і саме в них перебувати в усі дні мого життя до останнього подиху.

*

Я дивлюся саме на Тебе, Владико сердечними очима, я вірю в Тебе без сумніву. Ти Сам знаєш скільки і чого мені дарувати. Ти-Скарб на всілякі блага, Ти понад міру роздаєш всякі блага, премудрості, всемогутності.

Оранта

*

Людинолюбець Господь, Ісус Христос, Син Божий, дякую від усього серця, прошу в цій молитві навчити любові до ближнього і презирства до земного, наповни моє серце миром, розумом, солодкою любоью. Утверди, Боже, в мені це заради Пречистої Богородиці-нашої Владичиці і я буду Твоїм чудом і найкращим найбільшим чудом.

*

Блага Владичице! Покажи владу Свою наді мною і над Твоїм народом, богобоязливого і боголюбчого-да позбавиш нас через молитву від скверни, лукавства і худих помислів, від всякого гріха і пристрасті і від всякого диявольського обману, даруй ці блага, Мати Божа!

Оранта (пор.-грец. Οuραητα, лат. Оranta — Молящая) — один з основних іконографічних типів зображення Богоматері, що представляє Її з піднятими і розкинутими в сторони руками, розкритими долонями назовні, в традиційному жесті заступницької молитви [1].

Особенности и эпитеты

От прочих иконографических типов изображения Богородицы Оранту отличает величественность и монументальность. Её поза статична, композиция симметрична.

Образ Богоматери Оранта в апсидах храмов может быть также связан с темой Второго пришествия Иисуса Христа [1].

Особливості та епітети

Від інших іконографічних типів зображення Богородиці Оранту відрізняє величність та монументальність. Її поза статична, композиція симетрична.

Образ Богоматері Оранта в апсидах храмів може бути пов'язаний з темою Другого пришестя Ісуса Христа [1].

Один з епітетів, що присвоюються зображенню Оранта — «Непорушна Стіна» (за текстом грецького вірша акафіста Богородиці: «Царства непорушна стіна…»). Ще один епітет — Платітера (з порівн.-грец. лат. Platytera — Широка), в російському варіанті: «Ширша небес» [1] [2].

Монументальні зображення, що збереглися

В апсиді Софійського собору в Києві (XI століття) знаходиться одне з найвідоміших мозаїчних зображень Оранти (висота фігури 5,45 м) — Непорушна Стіна [2].

Подібні зображення є в монастирі Неа-Моні на острові Хіос (Греція), в соборі Чефалу на острові Сицилія (1148), в мозаїці люнета церкви Успіння Богородиці в Нікеї (1065-1067), в розписі церкви Спаса Нередиці в Новгород9 збереглися фрагменти)

Покаяння-протиотрута до гріха

— Геронда, що ви відчуваєте при думках про свої багаточислені гріхи?

Потрібно робити зусилля, щоб диявол не міг спокусити до гріха і залишити в ньому. Перебуваючи в гріху ти забуваєш Бога, звикаєш до гріха, приймаєш думки які неможна змінии і коли доходить до крайності тоді досягаєш відчаю через усвідомлення наслідків.

— Чому кажеш, що залишаєшся в гріху і забуваєш Бога? Відчай, який гнітить є доказом на відсутність Бога в твоєму житті.

— Значить відчай означає, що я злочинець в очах Бога?

Тлумачення цих дум є такі: відчай без надії. А за християнську надію є Христос. І тоді, коли впадаєш в гріх і відчай тебе обуяє, губиш надію, забуваєш Бога і не борешся.

— Добре, як тоді треба реагувати коли згрішимо?

З падінням прабатьків гріх присутній в нашому житті. Так вже є, що для людини є неминуча спокуса і необхідні чмалі зусилля щоб встояти. Перше, усвідомлення грішності і те що вводить в гріх. І друге, дійдемо до покаяння аби більше не грішити.

— Значить коли покаятися, то відійде відчай за гріх?

Відчай підтримує гріх, а покаяння його прибирає. Предпосилка до покаяння є віра в Бога і надія на Його милість. Віра в Бога означає надія на спасіння. Всяке падіння не являється кінцем, а є відправною точкою за новий початок у вашому духовному житті (боротьбі). Надія на спасіння дає силу на духовну війну.

— Як можна укріпити віру в Бога?

Постійно нагадуючи собі, хто такий Бог. А Бог є Любов, Радість, Мир, Тихе Пристанище яке охороняє від бурь. Бог є Прощення.

— Тобто треба нагадувати собі за Божу любов до людини?

Точно так! Людина легко забуває. Духовна боротьба постійно нагадує Божу любов. Його любов є дуже велика, адже Він направив Свого Єдиного Сина да стане людиною і постраждає за нас, да буде розпятий і похований і на третій день воскресне. Все, що він шукає-є наше покаяння і довіра в Його замисел. Завжди здавайся на Божу благодать, яка проникає в твоє життя!

Наш Бог не є храмове божество

В новому Заповіті ми отримуємо нові знання від Бога: те, що не являється храмовим ритуальним божеством. Той є поруч з нами повсякденно, наприклад на весіллі в Кані Галілейскій. Така думка є тяжкою. Набагато легше відійти від Бога, коли ідеш в храм а потім живеш як дійде на розум.

А от св. Писання не дає основи для цього. Ми чесно сприймаємо Бога як храмове божество, а богоспілкування-як храм благочестя. Богоспілкування є скромне, ненавязливе, щоденне двухстороннє у відносинах між людиною і Богом, подібно до того як всяка людина пізнає в спілкувані з любимим народом. Головним є взаїмне стремління один до одного! Людина звертається до Бога в своїй душі: «Господи, я є тут». І у відповідь на наші почуття Бог нас навідує і говорить: «І я є тут»…

Перший і найважливіший критерій пізнання істиннного Бога, коли людина перестане осуджувати інших. Коли ми зрозуміємо цілою своєю сутністю, що людина немічна в своєму падіння від народження, того Бог любитиме і поважатиме. З цього виходить, що Бог буде відноситися до нас так, як ми відносимося до ближніх. Тоді як ти можеш осуджувати інших за те, що колись було? Щодо самосудження в очах храмового божества, то ми відчуваємо постійну провину: що не читаєм, не ходимо, не відчуваємо; внаслідок чого мучимо себе за це, вивчаємо почуття провини під мікроскопом. Це є область психології і немає відношення до Бога.

Коли людина є істинно з Богом, то має твердий принцип менше думати за себе. Він знає, що сорішивши ми позбавляємося благодаті двустороннього богоспілкування віднині у житті. Людина є доволі слабка, тому і не живе з вдячністю за Божу турботу. Тоді починаєш усвідомлювати наскільки слабкий кожну секунду і це причина для самобичування й жалості до себе.

Друга молитва до Ісуса Христа

Господи, допоможи нам повірити в Тебе цілим серцем! Допоможи нам відкритися, да возрадується наша душа. Навчи мене любити Тебе, наповни моє серце істинною радістю і сенсом. Яви істину в серце на Твоє світле Євангеліє, на Твоє Воскресіння просвіти нас своїм істинним знанням. Ввійди в моє життя, так як Ти знаєш і так як буде для мене. Посвіти для мене, да отримаю Твої настанови та незрівняні ні з чим мир і блаженство. Привлічи до мене Твою любов, задля мого поступового побороння інстинктів та егоїзму, позбав від усяких пристрастей, ісціли від усіх немощів.

Пробач мені, що задіваю Тебе образами, коли жаліюся на своє життя; звинувачую за свої проступки, думки і пориви.

Допоможи виправитися, вдохнови мене. Допоможи зцілитися. Допоможи зцілитися. Допоможи очиститися. Допоможи мені відкрити Тебе.

Господи Ісусе, просвіти мене.

Господи Ісусе, благослови мене.

Господи Ісусе,помилуй мене грішного!

Монолог Землі

Земля спочиває посередині між хмарами і головним Світилом-для багатьох із нас це є важливо і для цього є велике свято-Нова година (Новий Рік).

І щоб ти не вивчав, а наша планета підказує: «Людина є у всякій мірі нещасна», каже про це сьогоднішній атеїзм та гуманізм. На це Земля могла б відповісти: «Подивіться як влаштований всесвіт! Життя моїх сестер-планетє зосереджено біля Сонця. Життя його минає у вічності біля краю Сонця і залежить від Нього. Я не є самодостатня доки не стану самодостатня у всі дні мого життя. Людина не є самодостатньою особою. І якщо моє життя залежить від Сонця, тоді і життя людини залежить від Сонця-але трохи іншого Сонця. Є одне духовне сонце і це Бог в Якому треба зосередити ваше життя і від Кого залежить життя людини.

Друге, що каже наша планета: "Подивіться ,що сталося зі мною, діти ! Двері по мені і кольори розфарбовані в залежності від мого руху навколо Сонця. Всі живі істоти черпають життя та енергію від нього. Повчайтеся від сонцеглядіння: той є настільки плодоносним,що голова його обертається навколо великого Світила, яке вращається неприривно та визначає час у світі кожну добу, тобто час найбільшої сонячної активності. Тому в світі природи: всі найважливіші міграції на життя птахів суворо розділені на періоди сонячної активності, в іншому випадку життя було б неможливим. Є чого повчатися від рослин і звірів, позбавлених розума,але наділених безпрограшими інстинктами за самозбереження. Хіба розумно дивитися сіро і унило під край як звичайне правительство, не дивлячись на небо, де є істчник на світло і тепло. Я дивлюся завжди на мого господаря-Сонце, а ви розумні істоти наділені духом і волею, треба щоб дивилися на розумне Сонце, те Сонце на Правду, від Якого пішло все життя".

Церковне вчення

1) Випробування не ідуть від помсти за дії минулого, а заради того, що послідує по зову природи, яке перебуває в тобі.

2) Бог не є Той, Хто мстить за зло, а Той Який виправляє. Перша риса на зло є більшість гріхів в сукупності, а вслід іде друга риса на помисли в голові.

3) І як пісок, що падає в море, так і гріх в людини неможе встояти перед людськими помислами і Божим милосердям іскупляється. І як той неможе завадити текти воді, так і милість Божа неможе бути переможена від тваринного порока.

4) Скаже проповідник благочестивий і люблячий Бога, що є недостойним доки довго і багато ради нього помстишся, а за малі добрі справи ти даєш великі земні дари пастві своїй..

5) Милість передбачає скорботу в душі за немощі.Милість приходить від Божої благодаті і це знаходить відклик для допомоги і всякого сопереживання і на гідне покарання за всяке зло і гідну похвалу, що винагороджує благами.

Віримо в Бога

Не треба відкривати в розумі, але треба бачити серцем.

Це не можна побачити очима, то треба побачити у бутті. Цілий місяць і години в дослідженні і думки для пізнання Його не дадуть такого результату як одна молитва, один поклон, один виклик безнадійний: «Де ти, Господи, дійди» -можуть заповнити простір Його присутністю.

Особиста агонія здійснюється, коли кажеш «да буде воля Твоя»

Це звільняє від думок і потреби в контролі. Заспокоює те що нічого незнаєш, але є Той Хто знає краще від мене. Довіритися Йому, вірити в Нього, знати що не залишить. Твердо розуміти, що має контроль над всім і навчає розумного, яке не губить розум і не печалить серце.

Віримо в Бога

Коли грішимо, Який є неосязаємий і непостижимий і добре що нерозбираємо, що саме є істиною. Якби розбирали, не був би Бог. Був би один ідол і в розумі і відображені, один ідол в думках.

Віримо в Бога

Який невидимий, але видимий в мені, в устах говоримо і показуємо своїм життям і без гріха відчуваємо себе щасливими. Дух і кожна клітинка мого тіла наповнена Ним. Той, Хто створює душі, Той, Хто створив мою плоть. І люблю за це.

Віримо в Того

Хто в нашому розумінні неможе існувати. Якому ми дозволяємо карати нас. Всі наміри прибере, які відлякують нас від Нього. І коли і невірю в Нього, Він дасть докази для істинної віри в Нього. Залишити все, що відчуваєш ради того, що Він каже. Залишити все ради Його перемоги. А підкріплює знання того, що "неіснуюче" насправді існує і ти це точно знаєш та відчуваєш в своєму житті.

Який є символ на віру

Символ на віру є молитва в якій коротко викладені істини на православну віру. Людина без віри є сліпою. Віра дає людині духовний зір, допомагає їй розбиратся в суті справ, в тому що правильно і до чого треба стремитися.

Історичні дані

В древності, ще в апостольскі часи християни використовували таку фразу як: «символ на віру», щоб пригадати основи на істину християнську віру. В древній Церкві існували короткі вирази на віру. До четвертого століття, коли появилися ложні вчення за Бога Сина і Святого Духа, тоді появилася потреба в першопочаткових символах, да будут доповнені та уточнені. Символ на віру був складений отцями Першого та Другого Всесвітнього Собору. На Першому Всесвітньому Соборі були написані перші сім символів, а на Другому-інші пять. Перший Всесвітній Собор був у місті Нікея в 325році від народження Христа, де підтверджені стинні вченя Сина Божого проти лжеучителів Арії, котрі заперечували що Син Божий є творіння Бога Отця. Другий Всесвітній Собор був у Константинополі у 381році, де затверджено істинне вченняза Святого Духа проти лжеучителів Македонії і заперечуючих Божественну гідність Святого Духа. Символи ці провозглашалися в Нікею-Цареградстві, де збиралися Отці від Першого і Другого Всесвітніх Соборів.

Символи на віру:

1. Віримо в одного Бога Отця, Вседержителя, Творця небес і землі, на все видиме і невидиме.

2.І в одного Господа Ісуса Христа, сина божого Єдинородженого, Який був народжений від Отця перед всіма віками: Світ від Світла, Бог істини народжений від істинного Бога, не створеного єдиносутнім з Отцем і через Якого все пішло.

3. Який заради нас зійшов з небес, щоб врятувати нас воплотившись через Святого Духа і Діву Марію і ставши людиною.

4.і був розпятий ради нас при Понтії Пілату і страждав і був похоронений.

5. і воскрес на третій день за Писанням.

6. і вознесений на небеса, возсівший праворуч Отця на троні.

7.і дійде ще слава над живими і мертвими і Його царству немає краю.

8. І в Святого Духа, Господа Животворящого, Який від Отця походить, Якому поклоняємося і славимо нарівні з Отцем і Сином і Який говорить через пророцтва.

9. В єдину святу, соборну апостольську Церкву.

10. Ісповідуємо одне хрещення за оправдання гріхів.

11. Чекаєм воскресіння мертвих.

12. і життя в майбутньому віці! Амінь.

Рішучий крок (притча)

Один чоловік жив у селі. Від дитинства той не міг рухатися і єдине що міг, то лежати на печі. Так він і лежав аж до 30років. Мабуть життя його би скінчилося на печі… Але одного дня старець, який минав те село, зайшов до нього в хижу.

— Дай мені напитися води — промовив подорожуючий.

— Не можу допомогти, старик, за ціле життя неможу ступити ні кроку без допомоги- сказав хворий і заплакав.

— А чи пробував ти ступити бодай один крок? — запитав старець.

— Ні- відповів хворий- Непамятаю, коли востаннє пробував.

— Є один волшебний жезл, обіприся на нього та іди по воду- казав старик і подав хворому.

Хворий пробував злізти з печі і взяти його… і встав! Він знову заплакав, але цього разу від щастя.

— Як я можу віддячити тобі за цей прекрасний жезл? — воскликнув старий чоловік.

— Цей жезл є звичайна лопата, яка стояла позаді твоєї пічки- відмовив старик- В ньому нема нічого чарівного. Зміг ти встояти, бо повірив в жезл і забув про слабкості свої. Наступного разу, коли буде важко у житті, не займайся бездіяльністю і не чекай допомоги від іннших, а оглянися навколо себе. Тоді ти побачиш такий «жезл» залишений від Бога, спеціально для тебе.

Церковнословянська мова

Церковнослов'янська мова — традиційна слов'янська мова богослужіння, яку вживає Православна церква в Болгарії, Сербії, Чорногорії, Македонії, Польщі, Росії, Білорусії та в Україні, а також десь у Молдові, Словаччині та Чехії. У більшості Церков використовується поряд із національними мовами

Церковнослов'янська мова — одна з сучасних форм старослов'янської мови, що вживається в основному в православному богослужінні. Перший алфавіт з використанням сучасних букв на основі грецького зібрали проповідники Кирило та Мефодій. Найбільш поширені форми з нині вживаних — сучасна («синодальна») старослов'янська мова російського зводу, яка використовується як літургійна мова Російською православною церквою, Російською православною старообрядницькою церквою та деякими іншими релігійними об'єднаннями. Часто (у вузькому значенні) під терміном «церковнослов'янська мова» розуміють саме останнє значення.

История