Поезія душі

До Шевченка

Тарасе! згадай своє дитинство,

дитинство миле

в яке ввірвалось сиротинство,

яке пройшло, як щастя легкокриле.

Твою долю окутали кріпацтво й неволя

ось така важка «кобзарева доля»,

але ти до кінця боровся

та десять літ з душею розлучався.

В своїх віршах ти стан душі передавав

і перед нами розум відкривав;

лиха тобі доля випала брате,

не судила вона свої сніги на квіти проміняти.

Ще немає Вергілія й не буде

ти й твої вірші були і будуть

таких пекельних мук не чули люде

в серцях вони любов пробудять.

Нелюди тебе зламали

твій дух поник на каторгах печалі,

але вони тоді іще не знали

яку людину вони у нас забрали.

Та, що з того що забрали?

серце ж залишилось,

І вірші твої навіки

В ньому оселились.

Квітень 2012р.

Тюльпан (Червоне)

Холоне кров моя у жилах

я бачу жах у тебе на лиці

вже стільки молодих лежать в могилах

із автоматом у руці.

За що ж тебе ріднесенька моя,

так на частини рвуть гієни?

в струмках тече червона кров твоя

ти ж не забулася про мене.

На полі проростає вже тюльпан

він так і тягнеться до сонця,

і не страшний йому туман

не перекриє світлого віконця.

Та, що ж ти голову свою схилила!

Дітей ти сильних маєш, не журись!

нам спадщину велику залишила

з колін давно вже піднялись.

Березень 2016р.

Береза

Рано-вранці на світанку

Берізонька встала

Шелестіла буйним гіллям

Пісню заспівала.

Біля неї дуб, калина

І маленька горобина

Прийшли до берези люди

Ой напевне лихо буде.

Хочуть соку наточити,

Хочуть віку вкоротити

Плаче гірко білокора

Білими сльозами.

Порятуймо деревце!

Хай живе і прикрашає

Світ наш пишними косами.

Грудень 2008р.

Мої батьки

Від народження вони,

є найкращі в світі,

бо вони стають добріші,

кожної хвилини й миті.

Мої батьки, мої батьки-

це слово не замінне

для кожної дитини

воно є найріднішим.

Вони підтримають і допоможуть

в важкую хвилину,

а також виховають в тобі

хорошую дитину.

Подякуєм батькам

за все, що є у нашій долі,

Без них би не було в тобі

Дитячої любові.

Жовтень2011р.

Вдячність батькам

Дорогі мої батьки

ви найкращі в світі,

ці слова несу для вас

я по всьому світі.

Дякую матусю —

за ласку материну,

за підтримку ніжну

у важку хвилину.

Спасибі тобі батьку

За руки роботящі,

за щедру ласку

й за вечірню казку.

Дякую я вам батьки

за всі ваші труди

й за безсонні ночі

за всі ваші щедроти.

Жовтень 2011р.

Життя — це сон

Життя-це сон

коротко плинний сон

сьогодні ти король, а завтра вже кріпак,

і все не так, не так.

І згасла вже свіча

нема, нема

того вже тут життя.

Заплющиш очі лиш на мить

король в кайданах вже стоїть

кріпак на троні вже сидить.

І все не те, і все не те

про що так мрієш над усе.

Життя скінчиться день у день

та не засмучує людей,

і понад все, і понад все

прожить його як треба це.

Листопад 2011р.

Зимова казка

Сніг пухнастий білий-білий

устелив усі стежки

по яким ми рано вранці

всі мандруємо в ліси.

В лісі ми неначе в казці

все біліє навкруги,

і маленькі там звірята

привітають залюбки.

Де не де співа птахи

новорічні співаки

на снігу лиша сліди

зайченята малюки.

І маленькі білченята

пустуни і забіяки

все стриба сюди –туди,

і сніжок з гілля змітають

хвостиком туди-сюди.

Ніч настала все зникало

тихо наче у вісні

оживе все навкруги

день новий прийде сюди.

Знову будуть зайченята

залишать свої сліди

і веселі пташенята

знов співать свої пісні.

Грудень 2011р.

Прометей

Прометей Титане любий

ти страждав заради люду,

від Тирана Зевса Бога

скрив ти правду долі його.

Для людей вогонь ти вкрав,

і за це ти постраждав:

кожен день орел проклятий

все клював тебе завзято.

Муки ці тривали довго

біль терпляче ти приховував від нього

Зевс дав шанс спокутати провину,

але ти хотів загнать його у домовину.

Проти тиранії й зла ти виступав

і за це життя своє віддав

вічно люди будуть тобі вдячні

за твої наміри прекрасні.

Лютий 2012р

Вишитий рушник

Рушник вишиваний я зберігаю

який мені мати в дорогу дала

велику цінність для мене він має

на ньому вся доля моя.

Нитки кольорові — це щастя моє,

а чорні — страждання,

і це не лякає мене

тому що зі мною він завжди.

В важкую хвилину притулюся до нього

згадає серце моє

матусю рідну коло порога

рідний край в далені.

Страждання із серця він зніме завжди

і буду веселою знову

рушник вишиваний, спасибі тобі

за те, що ти робиш для мене.

Лютий 2012р

Мати

Стоїть матуся коло хати

зове додому вже мене,

люблю тебе я сильно-сильно

бо народила ти мене.

З дитинства ти мене ростила,

і дуже сильно ти любила

за це я дякую тобі,

і за життя, що дала ти мені.

Кожна дитина на землі

не може жити без матусі,

і будем ми її любить її завжди

тому що це наша рідна мати.

Лютий 2012р.

Сум минулого

Душа моя наповнена сльозою

неначе дерево з осохшою корою

ніщо не зможе смить ось цю сльозу

лиш пам’ять про минувшу вже весну.

Дерева цвітом ніжно покривались

здавалося неначе в душу прокрадались,

і спів пташок щодня вчувався

від якого зранку прокидаюся

яка красива це пора

як шкода, що вона уже пройшла.

Березень 2012р.

Україна Мати

Не забудем рідну Україну

не забудем ми її степів:

її прапор, ніжну днину

шепіт рік і радісних лісів.

А ясні дні, а ясні ночі

їх не забудуть мої очі,

і кожен день і кожну ніч

я їх зустріну віч –на — віч.

І дикі коні серед степу

і мою гру у нашому вертепі,

а наш народ такий веселий

ти вічних сліз своїх не лий.

Ти будь весела завжди Україно

ми пам’ятати будемо завжди

слов’янів славна батьківщино,

і в наших ти серцях живи.

Квітень 2012р.

Портрет

Зайдеш в кімнату серце мліє

нема нікого навкруги,

і лиш про те я мрію,

щоб залишатись навіки.

Сумний портрет

глядить на мене

неначе намальований Мольберт,

і завжди він страждатиме без мене.

Згадає серце мить прекрасну

ті довгі миті із життя

коли ми разом залишались,

і в серці грали ноти каяття.

Закрию очі серце мліє

нема нікого навкруги

лише портрет тієї діви

переді мною назавжди.

Червень 2012р.

Коли тобі…

Коли тобі боляче терпи

коли тобі сумно приховай

коли тобі страшно біжи

ранком очі відкривай.

Тікай від світу, від людей,

і ген за край серед полей

побачиш вільних ти коней

і будеш зупиняти «Гей!»

Та не цурайся ти своєї долі,

але й не забувай своєї волі