электронная
200
печатная A5
312
0+
Країна музики

Бесплатный фрагмент - Країна музики

Поринемо разом у казку

Объем:
26 стр.
Возрастное ограничение:
0+
ISBN:
978-5-4498-3122-4
электронная
от 200
печатная A5
от 312

Розділ 1
Непрошений гість

Колись давним -давно, коли ще ніхто не знав про порядок нот і про те, як з їхньою допомогою можна творити музику, жив собі хлопчик, якого звали Композитор. У нього, як і в переважної кількості його друзів та сусідів, була проблема: усім доводилось жити в постійному безладному шумі, а все тому, що країна називалась Шумляндія, правителем якої був горезвісний король Шум. І правління його було для підданих нестерпним головним болем. Адже замість того, щоб навести порядок у своїй країні, забезпечити усім мешканцям гарний настрій, він, на жаль, робив все для того, щоб країна Шумляндія стала ще шумнішою!


І ось одного разу, коли хлопчик Композитор сидів біля розчиненого вікна, до помешкання залетіло якесь дивне створіння. Воно почало шуміти і думало, що приносить радість та задоволення, але, коли придивилося до хлопчика, то на превеликий свій подив, побачило, що він сумний і ледь не плаче. Нашого незваного гостя зацікавило, чому цей хлопчик сумує і він вирішив познайомитися.

— Привіт, — сказав незваний гість, — як тебе звати і чому ти плачеш?

Хлопчик дуже здивувався, коли почув, що до нього звертаються, але вирішив відповісти та познайомитися.

— Мене звати Композитор, і я сумую, тому що у мене болить голова від цього шуму, який створюють ці різнокольорові кружечки з гачечками.

Наш незваний гість у червоному вбранні дуже обурився після цієї фрази і сказав:

— Взагалі — то ці різнокольорові кружечки з гачечками називаються ноти. Я також нотка! Ми на службі у короля Шума.

— І як тебе звати, нотко? — спитав хлопчик.

— Мене звати нота До, і я здивована, що у тебе болить від нас голова, адже буквально недавно король Шум видав новий указ, щоб ми ще більше гралися, адже це приносить усім задоволення!

— Тепер зрозуміло, чому в останні дні шуму стало ще більше, а жити ще важче. Нотко До, а чому ти прийшла до мене у гості? — спитав Композитор.

— Я виконувала наказ короля і так загралася, що потрапила до тебе через вікно зовсім випадково і звернула на це увагу лише тоді, коли побачила твоє сумне обличчя, — відповіла нотка До.

— Зрозуміло, — сумно промовив хлопчик.

Нотці До стало соромно за свій шум та гамір, а ще у неї виникли декі питання, на які вона твердо вирішила знайти відповідь.

— Композиторе, а можна я буду до тебе заходити у гості? — спитала нота До.

— Звичайно, я завжди радий новим друзям, — відповів Композитор.


Ось так відбулося перше знайомство Композитора із ноткою До у червоному вбранні.

А що було далі і як розвивалася дружба між хлопчиком та нотками, ви дізнаєтеся у інших розділах.

Розділ 2
Розмова з королем

Нотка До після зустрічі з Композитором та їхньої розмови мала не найкращий настрій, і їй не дуже хотілося шуміти та гратися. І тут один із придворних говорить нашій знайомій нотці, що на неї чекає сам король Шум у тронній залі.

— Добрий день, Ваша Величносте, — привіталася нота До.

— Привіт, привіт. Мені одна пташина нашуміла, що ти останнім часом не така жвава. У тебе щось сталося, чи ти хочеш у кімнату тиші, де тебе ніхто не почує? — запитав з насмішкою король Шум.

— Ні, звичайно, ні. Я просто трішки занедужала, — відповіла нота До.

— Вперше чую, шо ноти можуть хворіти. Тоді покличте мені ноту Ре, я хочу дізнатися, як виконується мій наказ щодо збільшення шуму, — наказав король.

— Нота Ре вже тут, — відзвітував слуга.

— Доброго дня, Ваша Величносте, — привіталася нота Ре, вона була одягнена в оранжеве вбрання.

— Скажи нам, як справи із виконанням мого наказу, я хотів дізнатися це від ноти До, але вона, на жаль, прихворіла, -сказав король.

Наша знайома нота До опустила свої очі, тому що розуміла, що король Шум над нею насміхається.

— У Шумляндії стало ще більше шуму, Ваша Величносте, піддані мають сльози на очах, — відзвітувала нота Ре.

— Це сльози радості та щастя, — зробив висновок Король.

— Ното До, у тебе є якесь запитання до мене? Чому на твоєму обличчі здивування від цієї інформації?

— Ваша Величносте, одного разу, коли я виконувала Ваш наказ, я побачила хлопчика (До спеціально не сказала, як його звати, щоб зберегти від гніву короля). Я вирішила розпитати його, чому він сумує, і він відповів, що у нього немає настрою через шум, та й у всіх мешканців від нього болить голова. Може, нам варто менше грати та шуміти, щоб піддані королівства не мали головного болю? — спитала нота До.

Король, почувши це запитання, став червоний від злості.

— Це неправда! Він, напевно, так сказав, щоб посіяти сумнів та вчинити бунт! З сьогоднішнього дня я забороняю вам — нотам- розмовляти із жителями мого королівства. А якщо хтось порушить дану постанову, то його чекатиме кімната тиші! — вигукнув король.

Нотці До та Ре більше нічого не залишалося, як сказати :

— Так, Ваша Величносте.

Після цих слів король Шум змінився на обличчі та наказав організувати бенкет на честь нот і нагородити їх дорогоцінностями, які б шуміли під час ходьби.

Коли закінчився бенкет, нота Ре підійшла до ноти До і промовила:

— Король Шум став таким лихим після твого запитання, я його раніше ніколи таким не бачила.

— Я також, — сказала нота До, важко зітхнувши. А нотка Ре продовжила:

— Я вже багато разів бачила сльози на очах у підданих короля, і коли я говорила про них королю, він пояснював що це сльози щастя. А я ніколи не запитувала у самих жителів королівства. І сьогодні після твого питання і реакції короля на нього у мене виникають сумніви щодо сліз радості.

— А хочеш, я тебе познайомлю із тим хлопчиком? — запитала нотка До.

— Так, звичайно, — відповіла нота Ре.

Ось так за довгий час ноти До та Ре просто гомоніли, а не шуміли. І завдяки цьому вони почули один одного і вирішили шукати правду разом, не зважаючи на заборону короля Шума.

А яка саме вібулася розмова з Композитором, ми дізнаємося у іншому розділі.

Розділ 3
Нове знайомство

Наступного дня із самого ранку ноти До та Ре зібралися до хлопчика Композитора. Йшли вони тихенько (чому навіть самі дивувалися) і маловідомими шляхами, щоб ніхто не знав, куди саме вони прямують. На жаль, їх вчорашню розмову хтось підслухав і тепер за ними непомітно йшли незапрошені гості, та нотки про це не здогадувалися.

— Привіт, а ми до тебе у гості, — сказала нотка До у червоному вбрані Композитору.

— Ми? — перепитав хлопчик.

І тут з-за спини нотки До визирнула нотка Ре у оранжевій сукні і промовила:

Ми — це нотка До та я, нотка Ре. Будемо знайомі.

Тут на декілька секунд запанувала тиша, яку порушила До:

— У нас до тебе є справа. Вчора король Шум нас викликав, щоб ми відзвітували про виконання його нового указу.

— Я розповіла, що у підданих на очах сльози, а король зробив висновок, що це від радості, який приносить шум, — повідомила нота Ре і продовжила: — Але після того, як я мала розмову із нотою До, я сумніваюся, що це сльози радості. Розкажи нам, будь ласка, як все насправді, тому що ми знаємо тільки те, що хоче король.

І Композитор почав розповідати, що ж насправді відбувається…

— Зазвичай жителі королівства стараються сидіти вдома із закритими вікнами, щоб шум не так було чути. Вони закладають у вуха вату, коли йдуть на вулицю. Через шум ми не можемо під час розмови почути один одного. До того ж усі підані королівства не можуть пожалітися, тому що це заборонено наказом, який видав король Шум «Король Шум забороняє жалітися на шум».

Зупинившись у розповіді на секунду, хлопчик сумно продовжив:

— І якщо раніше вата у вушках рятувала хоч трішки від шуму, то тепер ні… У всіх, кому потрібно вийти в справах на вулицю, після декількох хвилин перебування надворі починає боліти голова аж до сліз.

— Я просто не можу у це повірити! — крикнула нота Ре та продовжила: — Король нам говорив зовсім інше! Як мені соромно… Треба щось із цим робити.

— Так, неодмінно треба, — погодилися Композитор та нота До.

— Але що ми можемо зробити, якщо нотам заборонили спілкуватися із піданими королівства, і зараз ми у небезпеці, тому що розмовляємо із тобою, — сумно промовила нота До.

— Які ви хоробрі, але саме ви, нотки, робите цей шум. І ви двоє вже знаєте правду, — дивлячись на нотку До у червону вбранні та на нотку Ре в оранжевому, сказав хлопчик.

— А може, тоді нам менше шуміти та гратися? — запропонувала нота Ре.

— Ага, тоді король Шум нас посадить у кімнату тиші на невідомо скільки часу, — прокоментувала нота До.

Бесплатный фрагмент закончился.
Купите книгу, чтобы продолжить чтение.
электронная
от 200
печатная A5
от 312